Комунальний заклад "Заклад дошкільної освіти (ясла-садок) № 24 Харківської міської ради"

 





Департамент науки і освіти Харківської обласної державної адміністрації
Офіційний сайт Департаменту освіти Харківської міської ради
Управління освіти адміністрації Червонозавоводського району Харківської міської ради
Управління кримінальної міліції у справах дітей



Про працевлаштування громадян із зони АТО

Працевлаштувати працівника із зони АТО можна тільки за сумісництвом максимум на пів ставки.

У зв'язку зі сформованою ситуацією в Луганській та Донецькій областях багато працівників, покинувши східний регіон, звертаються з проханням про працевлаштування в інших регіонах країни. Але проблема в тому, що більшість з них не мають на руках трудові книжки (інші документи, необхідні для працевлаштування: диплом про освіту, Атестаційний лист та ін.) Або звільнилися і не мали можливості забрати трудові книжки та інші документи.

Що стосується самої можливості працевлаштування, то для педагогічних та медичних працівників відповідні міністерства оперативно відреагували на ситуацію і пояснили, як можна влаштувати таких працівників без потрібних документів. Наведемо далі їх роз'яснення.

Педагогічні працівники

Мінсоцполітики та Міносвіти в спільному листі від 15.08.2014 р № 9209 / 014-14 / 21, № 1 / 12-5698 рекомендували центрам зайнятості інформувати шукачів, що не мають документів, про можливість підтвердження страхового стажу та отримання індивідуальних відомостей про застраховану особу в органах ПФУ.

Місцеві органи освіти повинні безперешкодно приймати таких осіб на заявлені вакансії за направленням центру зайнятості на підставі:

- Індивідуальних відомостей про застраховану особу;

-документів підтверджують фактичне місце проживання;

-документів, що підтверджують проходження особою повного медичного обстеження.

Після зарахування особи на відповідну посаду місцеві органи управління освіти звертаються:

 -в навчальні заклади- за підтвердженням документів про освіту відповідно до представленої такою особою інформацією;

-в інститути післядипломної педагогічної освіти - за наданням підтвердження присвоєнням такій особі кваліфіціонной категорії, підвищення кваліфікації тощо

З працевлаштуванням більш-менш зрозуміло. Але роботодавці, що мають робочі місця вимушеним переселенцям, насамперед задаються питанням:

таких працівників приймати на основне місце роботи або ж за сумісництвом?

За загальним правилом, при прийомі особи, яка працює за основним місцем роботи на іншому підприємстві (в установі), укладають договір на умовах сумісництва. Трудову книжку ведуть толоько за місцем основної роботи. З цього, якщо працівник працевлаштовується в іншого роботодавця, то він не повинен надавати трудову книжку. Його приймають на роботу за сумісництвом.

Ситуація ускладнюється тим, що в деяких випадках немає можливості зв'язатися з кадровими службами підприємства (установи) в Луганській та Донецькій областях і підтвердити як сам факт роботи, так і факт звільнення працівників.

Оскільки у працівника не може бути двох основних місць роботи, то нові роботодавці для перестраховки приймають осіб виключно як сумісників. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу, тобто мова йде про роботу на 0,5 ставки (4 години на день).

Крім того, не можуть працювати за сумісництвом керівники установ, їх заступники, керівники структурних підрозділів, установ та їх заступники, а також держслужбовці. Виняток становить заняття такими працівниками наукової, викладацької, творчої діяльністю або медичною практикою.

З цього формально переселенці не можуть працевлаштуватися на повний робочий час та отримувати зарплату за повний робочий місяць. Але навіть такі особи працевлаштуватися за сумісництвом, а в подальшому може виникнути проблема з виплатою їм лікарняних. Адже підставою для призначення допомоги з тимчасової нетрудоспосообності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності, а в разі роботи за сумісництвом - копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи.

Якщо працівник в зоні АТО не виходить на роботу Зі зрозумілих причин особи, які залишаються в зоні АТО, часом не мають можливості виходити на роботу. Як вчинити в такому випадку роботодавцю? Працівники, я не які з'явилися на роботу в зв'язку з переміщенням з районів проведення АТО, або ті, які залишаються в таких районах під час проведення АТО і не мають можливості виходити на роботу у зв'язку з небезпекою для життя і здоров'я, не можуть бути звільнені згідно п . 4 ч.1 ст. 40 КЗпП на підставі "прогул". Це обумовлено необхідністю збереження життя і здоров'я таких працівників і членів їх сімей і вважається відсутністю на роботі з поважних причин. У такому разі за працівниками зберігають робочі місця та посади без збереження заробітку.

Разом з тим Мінсоцполітики запропонувало роботодавцям при необхідності надавати працівникам на їх прохання щорічні відпустки або відпустки без збереження зарплати.

Слід зазначити, що в даний час підготовлений законопроект внесення змін до ст. 25 Закону України "Про відпустки" від 15.11.1996 р № 504/96-ВР. У ньому передбачено доповнити цю норму новим п.18, згідно з яким відпустку без збереження зарплати будуть надавати працівникам на період проведення АТО у відповідному населеному пункті з урахуванням часу, необхідного для повернення до місця роботи, але не більше 7 календарних днів після прийняття рішення про припинення АТО.

Ще один варіант оформлення відсутності на роботі, на якому наполягають профспілки, - це оголошення простою. Згідно ст. 34 КЗпП простоєм вважають пріосттоновленіе роботи, викликане відсутністю організациіонних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

Події, що відбуваються в районах АТО, є невідворотними) визначити неможливо), пов'язаними з веденням бойових дій, що не залежать від волі працівників і обумовлюють призупинення роботи в учереждениях заради збереження життя і здоровя працівників.

Період простою оплачують у порядку та розмірах, визначених умовами коллектічнвх договорів, але не нижче, ніж передбачено ст. 113 КЗпП.

Разом з тим на думку Мінсоцполітики неможливість повернення працівника на підприємство (в заклад), котороие знаходиться в зоні проведення АТО, не є простоєм (див. Лист від 11.08.2014 р № 8946/0 / 14-14 / 3)

Подобається